Catch the latest, cherish the timeless
українцівтамблері - Blog Posts
оскільки я більше не веду тві і тт, бо я це все повидаляла (спроба подолати свою залежність), я згадала, що в мене є тамблер і тому пишу сюди 👌🏻
почала писати фф по Драміоні, і виклала вже вступний розділ на Wattpad:
дайте знати чи цікавить 😉 завтра в мене завдання як можна детальніше розписати тайм лайн і приблизну послідовність подій 🤞🏻
Good omens in colour 🩷💛
Another wallpapers for you, yeah the last two photos are not my from the first, but i refresh it and change a little bit
His Highness Crowley ♾️ i like this ✨
Yes, i did it a lot, another wallpapers you can check on my profile 🤝
Good omens wallpapers, from me ✨
i see you like it a lot 🤭 i appreciate it, guys ❣️
зробила сама собі шпалери, бо ніде толкового не знайшла 😅🤌❤️🔥
what do you think, guys? I kinda like this 🫣🫶✨
p.s. i did it by myself 😉
Я лишу картату сорочку собі,
Ти це якось переживеш...
Все так просто в твоїй голові,
Немає ні повені, ні пожеж.
Я лишу тобі ароматне горнятко,
Щоб наповнити все запахом кави.
Терпіти не можу загадки,
Зачини те вікно, будь ласкава.
Я лишу все в минулому, тут і зараз,
Згадаю, коли натягну сорочку.
Пробач, що так стрімко увірвалась
І пішла без жодного дзвіночка.
~oleksandra.l
Все має термін придатності,
Чай, шоколадка, все окрім меду.
Люди, які не мають здатності
Дати тобі те, що так треба.
Все має свою кінцеву дату,
Число, яке пишуть маленьким курсивом.
Догоряє навіть найбільша ватра,
ржавіє метал, покидають сили.
Найсумніше, коли цифри остаточні
І нічого не можна вже змінити.
Залишаються душі одинокі, одиночні -
Їм написано ще дихати і жити.
~oleksandra.l
буває таке, коли люди не розуміють твоїх пояснень, БО ВОНИ НЕ ХОЧУТЬ НІЧОГО РОЗУМІТИ, БО ЇМ ЦЕ ВИГІДНО, ЇМ ТАК ПОДОБАЄТЬСЯ І ДОСИТЬ ВИТРАЧАТИ НА ЦЕ СВОЇ РЕСУРСИ ЦЕ НЕ ЗАКІНЧИТЬСЯ СЬОГОДНІ але колись в один момент закінчиться і можна дихати вільно
це був прекрасний вечір, хоч прогулянка тривала недовго ❤️🔥
і це капець як важко інколи, але стараюсь 🫶
зробила сама собі шпалери, бо ніде толкового не знайшла 😅🤌❤️🔥
невеличке нагадування:
крихітко, ми народжені бігти ❤️🔥
і, так, ти можеш 🫶
ти, навіть, можеш більше, ніж ти думаєш ✨ головне відкинути страх або просто йти туди, де страшно 🫂❣️
бо сміливі завжди мають щастя 🖤
у мене деколи буває відчуття, що реальність змінює напрямок.
це ті ранки, коли прокидаєшся і розумієш, що щось не так. щось змінилось.
ти не можеш пояснити, що саме і яка природа цих змін, але щось точно вже не буде так, як раніше.
сьогодні такий ранок, ніби це не зовсім те місце, в якому я засинала. хоча не змінився ні інтер'єр, ні локація. просто повітря на смак інше.
це все на краще. напевно. але гарантій ніколи ніяких нема.
їх небагато, але чому б і ні?
Привіт, укртумба. Обмін тінями?
в мене є я. я все встигаю. я з усім впораюсь. я справляюся. я жива. я розумна, я красива, мене достатньо. я стану щасливою. я досягну своїх цілей. немає нічого неможливого для мене. я впораюсь з будь-якими ситуаціями і проблемами. я попрошу про допомогу, якщо мені це буде треба.
ділюсь з вами білосніжною красою 😍😍😍
шкода, якщо відцвітуть і ніхто не побачить 🫣
Натхнення прокидається вночі,
хоч плач, а хочеш - покричи.
Не налякай потомлених сусідів,
не залишай зів'ялих квітів.
День промаячить перед очима,
ти думала, що міцно щось вхопила.
Прокинулась, але в руках нічого,
не вистачає відчуттів, чогось нового.
Серед бур'яну знайшла троянду.
Розвісила на стінах, мов гірлянди,
моменти щирі на папері, фотокартки.
Для серця, ввечері, на згадку.
~oleksandra.l
я була вчора на Оппенгеймері
це було достобіса цікаво і захоплююче, а з точки зору естетики - 100/10
єдине, вкотре на великих екранах показали, що буває коли людина сліпо шукає влади або фанатично захоплюється наукою
в обидвох ситуаціях люди забувають про наслідки
я не занурюсь в науку, тим більше у фізику, але мені тепер цікаво прочитати книгу про Оппенгеймера
і дізнатися про це трошки більше, ніж зобразили у стрічці
цікаво, що з курсу історії я не пам'ятаю цього прізвища, хоча воно ж має там бути, правда?
кітики, котики, киці, наглі й чарівні мордашки і їх улюбленці, з днем котиків вас 🐈🐈⬛
08.08.23 ❤️🔥
Серед бурі і грому стою на дорозі,
Сукня біла в темні горошини.
Я чекала довго тебе на розі,
Не боялась ні граду, ні зливи.
Ти написав : "Давай не сьогодні.
Завтра передають тепле сонце."
Я нарешті роздивилась безодню,
Далекий, чужий незнайомцю.
І справа була не в прогнозах погоди,
Що знов не співпали з цією реальністю.
Наші жадання - прості антиподи,
І наш фінал я вважаю фатальністю.
~oleksandra.l
На противагу істерикам политими злістю,
я покажу тобі прогулянки містом.
Там тихо й спокійно - душі розрада,
залишити думки гуляти вільно -
отака моя тобі порада.
~oleksandra.l
бомбіть маскву, бомбіть постійно.
щоб крики просочились в стіни.
щоб не було ніякого спокою.
щоб всі жили лише після відбою.
в перетинах між страхом і смертями,
хай намагаються пізнати, що робили самі.
не зрозуміють, бо для того треба мати мізки...
на жаль, їх не придбати за кошти у валізках.
~oleksandra.l
була сьогодні на полі, потрогала траву ✨
стало краще 💫
хочу апельсинового американо, музику на фоні, невеличкі бутерброди і ось це:
моя мрія займатися гончарством, так і буде, але спочатку треба назбирати грошів 💸
для цього треба знайти нормальну роботу, чим я зараз і займаюся (подала заявку в онлайн-школу англійської, не знаю, що з цього вийде, але)
життя - цікаве, мотивація - то є сильна. філософія. психологія.
подивилась серіал "Bad sisters" - історія про 5 сестер і одного мудака, який псував їм життя роками ііііііі... я дуже його рекомендую 💔
неймовірні сюжетні повороти, які раз за разом не перестають дивувати 🫣 я сиділа в кінці з квадратними очима, бо такого я не очікувала (а у мене були різні теорії 🤭👀⚡)
ці 10 серій викликали стільки емоцій, все це так відгукнулось і як же мені подобається взаємодія сестер між собою ❤️🔥
так, я трохи заздрю їхній взаємопідтримці, що ж ви мені зробите?
вони всі щось втратили, вони всі постраждали і нарешті отримали повну свободу від минулого, а це найголовніше 🫶
1000/10, на мою скромну думку 💗
Стежки. Поле. Ліс.
Комарі рояться навколо твого тіла, відчуваючи пульсацію крові, напевне. З одного боку, це прекрасно, бо означає, що ти ще живий. З іншого, без їхніх укусів можна було б обійтись.
Люди. Калюжі. Люди.
В цій місцевості вони радше недолік, без їхнього галасу тут краще.
Стежка. Мох. Квіти.
Відходячи вглиб дерев, чуєш спів пташок і гудіння електромереж. Такий собі перетин цивілізації і природи.
Піднімаєш голову догори і бачиш щось неймовірне...
Небо...
Воно таке прекрасне і кожного разу інше. З темно-синьо-сірого плавно перетікає в голубе і ясне.
Були думки, що буде дощ. В прогнозі на сьогодні був дощ. Подруга мала такі підозри. Але ці темно-сині хмари обійшли нас стороною.
Натомість, я націлилась об'єктивом на рожево-оранжево-білі витвори мистецтва на фоні ідеально голубого неба.
Мандруючи новими для мене місцями, я не переставала ловити кадри, бо по іншому я не можу. І не вмію.
Я фотографувала все, що бачила: дерева, квіти, трави, небо, небо, сонце, дерева. Нічого не хочу з цим робити. Руки самі тягнуться до телефону і просять спіймати цей момент. І я дуже вдячна, що вмію робити гарні фото (хоч і не знаю, кому за це дякувати крім себе).
Прогулянка добігла кінця. Сонце остаточно передало естафету ночі. Комарі стали куди агресивніше обліплювати силует. Думаю, я ще повернусь. Мені сподобалася ця подорож трошки далі від людства та інтернетів.
Інколи можна практикувати.
Протоптаними дорогами,
нечіткими вузькими шляхами -
я знайшла тут спокій і тишу,
що шукала довго, роками.
Щоденне ввечері або зранечку,
невеликими, тихими кроками...
Я іду по дорогах пам'яті,
полями зеленими, невисокими.
Пропускаю шумні галявини,
шишки, дуби й околиці з мохами.
Тут немає гучних, чітких правил,
є маршрути з своїми вимогами.
Заглубляючись далі по стежці,
думки зникають разом з тривогами.
Я зловлю ці кадри очима й серцем,
вони залишаться в пам'яті босоногими.
~oleksandra.l
